Чи може бути дружба після кохання?

Що буває після кохання? Злість, ненависть, розпач, байдужість, полегшення, самотність, наступне кохання... Усе залежить від того, чого ви від того кохання чекали й що отримали. Було воно великим-чистим і стало вічним – тоді жодних «після» немає. А якщо прийшло, як то стається, невчасно та пішло зненацька і не від обох одразу, або навіть із кимось одним назавжди залишилося – отут уже варіанти. А спробуймо так, теоретично, прикинути, чи буває після кохання дружба? У вас в житті таке траплялося?

Взагалі славнозвісне «давай залишимося друзями» – це те, що ми найменше очікуємо почути від коханої людини. Але ж чули. І самі виголошували не раз на завершення романів. Спочатку: «Ти такий хороший, такий хороший! Розумний, гарний! Просто чудовий!» А потім: «Але я тебе не кохаю. Давай залишимося друзями?» Прибила б себе за це зараз. Усе хочеться гіркі пігулки підсолодити. А що там підсолоджувати? Було кохання, але хтось з нього виріс, як рак із мушлі, воно стало йому тісне й тепер стримує просування вперед та вгору. І той хтось іде собі. А інший хтось іще живе тим почуттям, навряд чи зможе отак одразу відкинути кохання та стати другом. Дружба – це інший спосіб спілкування. Тоді навіщо ці банальні пропозиції? Ніби є люди, які насправді готові стати другом для того, кого оце зараз приголомшили фразою «не кохаю», або того, хто тим самим «не кохаю» щойно мало не вбив їх...

Кохання – така хвороба, що потребує тривалої реабілітації. Психологи підрахували: забуваєш удічі довше, ніж тривали стосунки (тобто якщо ви років десять разом – нема чого і сіпатися). Отож, після завершення тієї хвороби варто перебувати якнайдалі від збудника, а не намагатися з ним дружити.

Товаришували б ви з холерним вібріоном? Так і тут. Для когось це буде щось схоже на дружбу, а для іншого – постійне длубання в свіжій рані. До того ж постраждала сторона може дружбою підживлювати марні надії на продовження кохання і думати, що це все – тимчасово («Я завжди буду поряд, колись він зрозуміє...»). Оця зачіпка за «дружбу» (а там і дружба тілами траплятиметься) перекреслить усе, що могло б прискорити одужання та звільнити серце для наступного, можливо, саме того, великого-чистого-вічного почуття.

Ні, я не стверджую, що не буває дружби після кохання. Буває. Хоча частіше та імовірніше – після легкої закоханості. А після кохання – лише за умови, що це «після» уже усвідомлене і пережите обома. Той, хто пішов, не відчуває провини. Той, кого покинули, простив і пережив. Обоє успішні й незалежні. Все, кохання нема. Насправді. Продовження не буде. Але є гарне ставлення. Спільні теми, спільні друзі, спільне середовище для самореалізації. Чому не дружити? Кому ще можна довіряти, як не давноминулому коханому – хорошій людині, яка знає тебе ліпше, ніж будь-яка подружка?

Аби лише після кохання у серці на роки не оселялись ненависть і злість. А дружба, якщо вона приносить радість та насолоду, хоч після кохання таке буває рідко, проте має право на існування.